Первоцвіт в медицині

Раніше первоцвіт застосовували лише в народній медицині, а тепер і в науковій - препарат з його листків називається примуленом. З лікувальною метою використовують всі частини рослини: і корені, й листя, й квіти. Корені містять глюкозиди примулаверин та примверин, вітаміни А та С, сапонін (5-10%), дубильні речовини та сліди ефірної олії. Листя багате на вітаміни С та каротин. Максимальна кількість вітаміну С міститься в листках під час цвітіння.

Рідкісною і надзвичайно цінною властивістю листків рослини є те, що при швидкому висушуванні (120- 130° С) вони зберігають до 95% аскорбінової кислоти (вітаміну С). Порошок з листків дуже стійкий при зберіганні і навіть через рік не втрачає своєї активності.

Отож у фармакологічному стосунку первоцвіт лікарський цінний насамперед як носій вітаміну С, як неперевершений відхаркувальний засіб, сильніший за корінь сенеги та іпекакуани. Крім того, має чудові сечогінні властивості. Усі препарати з первоцвіту зовсім не токсичні.

Відвар із засушених квіток первоцвіту або настій квіток на вині раніше вживали для зміцнення нервової системи. Відвари п'ють також проти кашлю, бронхіту, запалення легенів, кашлюку та інших захворювань дихальних шляхів.

Ліки з цієї рослини корисні і проти ревматизму, зокрема як болетамувальний засіб (при болях у суглобах), а як сечогінний засіб - при всіх хворобах сечового міхура й нирок. Препарати з первоцвіту лікарського вживають проти хронічних запорів, а також проти головного болю взагалі і мігрені зокрема.

Цікаво, що як вітамінний засіб відвар листків або порошок з них дуже швидко діють проти гіповітамінозу (слабкість, млявість, відсутність апетиту, блідість і шорсткість шкіри, запалення ясен).

Оскільки рослина не отруйна, то можна без побоювань готувати ліки і вдома. З цією метою застосовують ще й первоцвіт високий, популярний у садівництві й придатний для вирощування в кімнатних умовах.

Порошок з листків. Навесні в період масового цвітіння треба зібрати світло-зелене довгасте листя, вкрите біленьким густим пушком (тому рослину називають ще баранчиками). Листки треба швидко висушити при якнайвищій температурі (110-120° С), потім розтерти їх на порошок і зберігати в закритій посудині. Вживати при авітамінозі по 5 г, заварюючи як чай. Добова норма - 5-10 г.

Настій з листків. 5 г порошку з листків обливають півсклянкою окропу, настоюють 20-ЗО хвилин у закритій та обгорнутій рушником посудині (не можна користуватися бляшаним або погано лудженим посудом). Настій процідити. Для стабілізації вітаміну С рекомендують до настою додати 1 г кухонної солі. Такий настій містить 0,05-0,035 г вітаміну С. Його треба випити протягом доби, оскільки довше зберігати не рекомендується.

Відвар з коренів. 20 г коренів облити 400 г окропу і настояти так само, як і відвар з листків. Вживати по півсклянки 3-4 рази на день.

Наукова медицина рекомендує крім препарату примулену ще настій, таблетки та відвар. Іноді первоцвітовий корінь вживають у суміші з листям братків, що посилює дійові властивості ліків.