Опис та зовнішній вигляд евкаліпта

Листки рослини різної форми: на молодих пагонах вони супротивні, м'які, вкриті товстим шаром воску, яйцеподібні, біля основи серцеподібні. На старіших гілках поступово, на 3-4-му році, перетворюються на листки чергові, видовженої форми. Найтиповіші листки – вузько ланцетні, серпоподібні вигнуті, шкірясті, коротко черешкові. Саме вони й повертаються ребром до сонця.

Квітки зібрані по 10-12 штук, з дуже непоказним віночком та великою кількістю тичинок.

Евкаліпти - вічнозелені рослини. Проте восени (у південній півкулі це буде березень) верхній шар поруділої кори, що пересихає на сонці, здувається пухирями, згортається, перетворюється на шмаття, котре поступово опадає на землю. Отож замість листків в евкаліптів опадає кора. По тому стовбури робляться гладенькі, ледь зеленасті або жовті, а іноді блакитнуваті.

Молоді рослини багатьох видів евкаліптів, особливо евкаліпта мигдалелистого, дуже швидко ростуть. Уже першого року вони досягають 2-3 м заввишки, у 5 років - 10-12 м заввишки і мають стовбур діаметром до 20 см, а в 30-40 років перевершують за розмірами старі вікові дуби.

Підраховано, що гектар 20-річного евкаліптового лісу дає 800 м3 дуже цінної деревини. Вона набагато міцніша за дубову, тверда й важка, немов залізо. Тоне у воді, зате не гниє, не пошкоджується комахами-точильниками. Евкаліптові палі стоять у воді близько ста років, щогли витримують будь-який натиск штормового вітру, а шпали та шахтне кріплення з деревини евкаліптів служать довше за інші.

Деревина різних видів евкаліптів має неоднакове забарвлення: біле, жовте й червоне, з усілякими відтінками та малюнками шарів. Через це цінується дуже високо. Використовується для меблів, для облицювання кабін кораблів, вагонів тощо. З деревини евкаліптів можна виготовляти папір, а з кори- картон.

Евкаліпти - чудові рослинні насоси. Вони висмоктують корінням і піднімають вгору так багато ґрунтової води, що завдяки цьому дуже швидко осушують болота. Вода не застоюється, а відтак личинки малярійних комарів не можуть розмножуватись. Отож на півдні евкаліпти й набули назви «протималярійних» дерев. Так, наприклад, одне з боліт Португалії, де від малярії гинули тисячі людей, через десять років після посадження евкаліптів зовсім висохло, і захворювання вже не турбували людей.