Може декому з вас доводилося бачити евкаліпти - дерева-велетні, котрі в себе на батьківщині, в Австралії, досягають величезної висоти і водночас винятково стрункі. Деякі види евкаліптів ростуть до 160 м заввишки. Уявляєте собі «деревце» вище за шпилі Петропавлівської фортеці в Ленінграді, або (в півтора разу) за дзвіницю Івана Великого в Москві? Справжнє диво природи!
В Австралії багато евкаліптових лісів. Все тут незвичайне: і приємний запах, що насичує повітря, і велетенські гладкі стовбури, ідеально прямі й такі товсті, що в дуплах деяких з них можуть сховатися кілька десятків людей. Часом у старих пнях евкаліптів австралійські переселенці влаштовували просторі житла, навіть з конюшнями!
Цікаві й листки цих дерев: вони завжди обернені до сонця ребром. Цим і пояснюється відсутність тіні в евкаліптових заростях. Сонячні промені наче прослизають поміж листям. А листки через те не перегріваються, не випаровують марно життєдайну вологу.
В евкаліптовому лісі дерева розташовані вільно, ніби спеціально посаджені на великій відстані одне від одного і не заважають худобі пастися між стовбурами.
Назва походить від грецьких слів «еу» - гарний та «каліптос» - закритий, що, мабуть, характеризує їхні ніби покришками закриті пуп'янки.
Відомий ботанік, засновник Батумського ботанічного саду А. М. Краснов на початку 80-х років минулого століття вперше завіз до нас евкаліпти. Потрібно було майже півстоліття, щоб вчені досконало вивчили їх і розмножили. І тільки з 1935 р. починається масове висадження евкаліптів на всьому Чорноморському узбережжі Кавказу. Цілі ліси були посаджені для осушення колхидських боліт - основних джерел малярії на Кавказі. Не минуло й двох десятиріч, як непролазні болота біля Батумі, в Поті, в районі Гагри були осушені. Евкаліпти висаджують з року в рік. На 1950 р. тільки в Грузії їх було висаджено понад 40 тис. екземплярів.