Інжир - рослина з таємницею

Інжирові варто було б надати назву «рослина з таємницею», або «дерево-нянька» за його напрочуд цікаві, навіть дивні біологічні властивості, які доводили і давніх, і новочасних учених до повної розгубленості. Навіть славетного ботаніка, засновника систематики рослин Карла Ліннея ця рослина завела на манівці.

Уявіть собі рослину, яка не цвіте у звичайному розумінні слова, але дає плоди! А визрівають вони не на всіх деревах, а тільки на декотрих. Ботаніки довели, що інжир - дводомна рослина, тобто серед представників цього виду є чоловічі й жіночі екземпляри. Ось що спантеличило Ліннея, а за ним ще й ботаніка Каспаріні, який «прославив» себе, відкривши два види інжиру, котрі згодом виявилися чоловічим та жіночим екземплярами.

На жіночих утворюються м'ясисті, порожні в середині сховища - фіги, на внутрішній поверхні яких розвиваються непоказні жіночі квіти з п'ятьма недорозвиненими пелюстками та приймочкою. Такі суцвіття ботаніки назвали сіконіумом. Чоловічі екземпляри в своїх плодах-каприфігах ховають від людського зору маленькі три- або чотирипелюсткові чоловічі квіти, озброєні тичинками з великою кількістю пилку. Як тільки жіночі суцвіття-фіги запиляться, вони збільшуються, робляться опуклішими, в їхній середині поступово дозріває насіння. Фіга з достиглим насінням - соковита, м'яка. Чоловічі ж - цупкі на дотик, менші за розміром - невдовзі після визрівання підсихають і опадають.

Таємниця інжиру була у тому, що ніхто не знав, як саме пилок з каприфіг потрапляє до сховища жіночих квіток - у фіги. Та давні мудрі садівники подолали таємницю. Вони прив'язували до пагонів жіночих дерев каприфіги, а відтак підсвідомо творили один з ефективних способів запилення інжиру, так звану каприфікацію, поліпшуючи запилення жіночих квіток.

Каприфіги першими почали збирати давні греки. Вони вміли чудово зберігати їх, перевозити та вдало торгувати ними. Грекам і належить відкриття прийому каприфікації.