Лікування у стародавній Русі

У стародавній Русі лікуванням займалися, як вже мовилося, знахарі та відуни, а на базарах були «зелейні ряди», де продавалися лікарські рослини. Від XI ст. до нас дійшли рукописні «травники» та «зільники», які старанно вивчаються сучасними вченими.

Першу аптеку, яка обслуговувала тільки двірських, відкрив у Москві цар Іван IV (Грозний). Аптекарями були іноземці; спочатку голландець Стеллінгверт, а потім француз Френчем. Ліки виписувалися з-за кордону. І тільки через 200 років було видано наказ про постачання ліками війська.

За царювання Петра І в Москві з'являються плантації з лікарськими рослинами, хоча заготовлялися й дикорослі.

Петро І надавав великого значення народній медицині, лікуванню рослинами, вивченню лікувальних властивостей дикорослих вітчизняних видів рослин. 1718 року він відрядив до Сибіру першу експедицію для збирання деяких лікарських рослин, а також запровадив культивування та збір лікарських рослин на Полтавщині, біля міста Лубен. Крім того, на селян було накладено «ягідну повинність», що змушувала збирати також деякі лікарські рослини. Кількість аптек зросла, а в Петербурзі закладено «аптекарський город», який згодом перетворився на перший ботанічний сад у Росії.

На цьому «городі» збудували спеціальні приміщення під скляним дахом - оранжереї - для вирощування привізних рослий. Тут слухали курс фармакології майбутні фармацевти, вчилися ботаніки. Петро І сприяв не тільки подальшому розвиткові народної медицини, а й поступовому перетворенню її на наукову.

Проте після смерті Петра І всі його починання призабулися. Двірські лікарі та фармацевти були іноземцями, а відтак їх зовсім не цікавила доля російської народної та наукової медицини. Народні лікувальні засоби не вивчались, нові не шукалися. Вітчизняних рослин не вирощували, а вивчення завезених припинилося. Тільки з розвитком транспорту потроху почала відроджуватись і лікарська справа. Скажімо, наприкінці XIX ст. заготовляли вже близько 180 видів рослин, а декотрі навіть експортували. Надруковано книжки, в яких вітчизняні автори описували місцеві лікарські рослини (Амбодик-Максимович, Трапп - автор першої російської «Фармакології», Тихомиров, Анненков, Варліх - укладач ботанічного словника та першого російського атласу лікарських рослин).

На сучасному етапі розвитку наукової вітчизняної медицини та лікувальної справи досвідом народної медицини, яка протягом віків нагромадила неоціненні знання, широко користуються в повсякденній практиці гомеопати і навіть алопати. Велика когорта фахівців-медиків вводить у практику багато нових цінних лікарських рослин.