Женьшень відомий у країнах Південно-Східної Азії більше 4 тис. років. Про нього складали легенди й складали наукові трактати. Люди, зайняті пошуками чудо-рослини в тайзі, виголошували таємничі заклинання.
У багатьох травниках стародавності говорилося, що женьшень допомагає при всякій слабості, при надмірнім розумовім і фізичнім стомленні, приносить радість, вселяє в людину силу, бадьорість і свіжість молодості. Родині він приносить щастя, у походах перемагає утому й угамовує голод, може повернути молодість старезному старому й підняти на ноги вмираючого.
Згідно до повір’я, тільки людина із чистою совістю, що йде в тайгу з добрими намірами, може знайти чарівний корінь. Китайці говорили: «Худа людина в ліс не ходи - женьшень утече. Великий дух розгнівається й випустить царя звірів тигра, який розірве погану людину». Думаючи, що тигр не нападе, збирачі женьшеню ніколи не брали із собою рушниці.
Природа, створивши цю рослину, надала незвичайні форми корінню: у більшості випадків вони нагадують людину. Чим більше корінь схожий на людину, тем вище цінувався він у китайців. Та й сама назва женьшеню переводиться з китайського як «людина-корінь».